Галина стояла
біля старої хвіртки свого будинку і тихо
плакала. Незважаючи на сльози, вона знову поблагословила своїх дітей, помахала
рукою маленькій внучці і ще раз перехрестила автомобіль.
Галина народилася у багатодітній сільській сім’ї. З дитинства дівчина звикла багато і важко
працювати. Вчилася Галина лише 8 років, а потім пішла допомагати батькам в
полі. В 17 років одружилася з Петром, хлопцем з їхнього села. Спочатку
Галина жила з батьками чоловіка, але згодом важкою працею
змогли заробити на власну хатину. Галина рік за роком народила трьох дітей –
двох синів і дочку. Відтоді жила вона лише заради них. Працювала з чоловіком
важко, щоб забезпечити дітей всім необхідним. А вони підростали, і з роками
забаганки дітей ставали все більшими і більшими. Спочатку всі гроші віддавала
на навчання дітей , платила за освіту, давала хабарі викладачам, а діти, ніби
не помічали того, що роблять для них батьки. Одного разу сини прийшли до матері
і сказали :
-
Всі
наші друзі вже давно живуть в місті на квартирах, а ми і досі винаймаємо
маленьку кімнату в гуртожитку. Доїжджаємо на роботу автобусами, хоча знайомі
вже давно мають власні автомобілі.
-
Але ж
ви знаєте, що всі зароблені гроші ми з
батьком витрачаємо тільки на вас з сестрою. Я сама вже декілька років ходжу
взимку в дірявих чоботах, а батько навіть куртки зимової не має, – сказала зі
слізьми Галина.
Для того, щоб діти мали все, що їм хотілося Галина вирішила поїхати закордон
на заробітки. Майже 10 років пропрацювала вона на чужих людей, декілька разів
хотіла вже повернутися додому, але діти переконували її залишитися. Вони і не
думали відмовлятися від своїх примх. Так Галина заробила дітям на машини,
квартири в місті і їх ремонт. За все платила свої гроші, незважаючи на те, що
сини мали гарну роботу, а дочка була одружена за багатим і заможним чоловіком.
Лише, коли діти отримали все, що хотіли – повернулася додому.
Знову тримати велике господарство жінка з
чоловіком уже не могли.. Але і далі вони продовжували всіляко допомагати дітям,
віддавали їм свою пенсію. Від важкої праці Галина почала хворіти: боліли руки і
ноги, ставало все важче дихати, тижнями не припинялися болі в голові. Бували
часи, коли Галин не мала змоги купити собі необхідні ліки. Тоді вона вирішила
попросити грошей в доньки:
-
Оксанко,
я бачу ти не бідуєш, а в нас з батьком зовсім грошей немає. Може ти б позичила
мені на лікування?
-
Мамо,
вибач, але ми з чоловіком вже давно запланували відпочити закордоном.
-
Та
нічого, якось переживемо, – тихо сказала мама.
Того разу гроші
на лікування дала сусідка, яка щиро
жаліла жінку та дивувалася байдужості дітей до
власних батьків.
Коли Галина повернулася з лікарні, помітила,
що дорогі речі у квартирах синів: телевізори, комп’ютери та
інші дорогі речі, на які вона заробила важкою працею, стали зникати. Тоді вона
дізналася, що її сини п’ють.
П’ють багато, дорого, а коли
не вистарчає власних грошей на горілку продають речі з дому. Багато ночей
проплакала вона з чоловіком, всю пенсію віддавала на лікування синів, благала,просила, кричала, але діти не
зупинялися. Кожного дня Галина ставила собі одне й те саме питання:”За що Господь послав на її сім’ю таку
кару? Хіба за те, що все життя вона прожила заради дітей і їхніх забаганок.”Сини пропили дві свої квартири і переїхали
жити до батьків. Галина думала, що під батьківським контролем сини питимуть
менше, але все було не так. В приступах люті вони знущалися над матір’ю й батьком: копали Галину в живіт і голову.
Єдиним захисником жінки став її чоловік. Але, коли один із синів підняв руку і
на нього - його серце не витримало. Так
Галина залишилася вдовою з трьома дітьми. Але і вони ненадовго пережили батька.
Горілка забрала їх в могилу. Як народилися сини рік за роком, так і померли:
одному сину було 26, іншому - 25. Галина
думала, що не переживе смерті своїх дітей, але в неї ще залишалася дочка. Тепер
жінка жила заради неї. Думала, що нарешті її домашнє пекло закінчилося, але це
було не так. Донька, яка звикла до розкошів, не хотіла переїжджати в село до
матері, проте і забирати її до себе також не планувала. В свої 60 Галина майже не бачила,
ходила лише з двома паличками, а болі в голові не дозволяли їй навіть вільно
дихати. За наполяганням сусідки вона таки звернулася до лікарів. Ті
діагностували в неї рак мозку. Галина думала, що коли донька дізнається про її
хворобу, то зрозуміє, що для неї все життя робила мати. Але дочка лише
подивилася на Галину і сказала:
-
Ти
вже і так багато прожила, мене в люди вивела, внучки дочекалась, напевне жити
тобі вже досить. Ще й до того грошей на лікування у мене немає.
-
Але
лікарі сказали, що без лікування і операції більше року я не проживу. Невже
тобі більше не потрібна мати?
-
Ну,
що ти таке кажеш. Ці лікарі чого тільки не придумують, щоб із здорових людей по
більше грошей здерти.
Галина нічого не відповіла, а з її очей впала
сльоза.
. І сьогодні до неї вперше за рік навідалася
дочка з чоловіком. Приїхали на дорогій іномарці, всі в золоті і в дорогому
одязі. Вони привезли з собою маленьку Катрусю, яка вперше за свої 4 роки
побачила бабусю. Галина настільки любила своїх дітей, що й досі виправдовувала
всі їхні вчинки. Побули дорогі гості в бабусі якусь годину і повернулися
додому. Галина ж стояла біля хвіртки і благословляла своїх дітей. Тієї ночі вона заснула навіки, а з
ранку її холодне тіло знайшла сусідка. В неї на обличчі була посмішка, руки
були складені на грудях,а на її очах застигли сльози.
Немає коментарів:
Дописати коментар