Є на планеті дороге серцю місце –
рідна школа. Під її стінами зеленим листям шепоче яблуневий сад і тихо кружляє
дух споминів. Кожного ранку, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують сюди
діти. І триває цей шлях довжиною у півстоліття.
50 років тому учні та вчителі
Вишнівчицької ЗОШ переступили поріг нової школи. Саме тоді розпочалася наша
нова історія, творцями якої ми були. Для того, щоб відзначити золотий ювілей рідної
школи, було організовано захід під назвою ”50 неповторних років ”. До залу
увійшли перші випускники школи. Глядачі
зустріли їх оплесками і довго не хотіли відпускати зі сцени. А тоді полинули
привітання нашій ювілярці, пронизані любов’ю, зігріті теплом людських сердець,
скроплені сльозинками пам’яті і поваги. До привітань приєдналися священики
Зарваницького деканату. Вони відправили подячний молебень. До присутніх
звернувся отець декан Володимир Топоровський. Він зазначив, що школа є рідною
домівкою для кожного з нас, побажав вчителям і учням наполегливої праці,
терпіння та нестримної віри у краще.
Також о. Володимир підготував подарунок школі – ікону Зарваницької Матері
Божої.
Далі слово перейшло до директора
школи Винницької Зої Володимирівни. Вона
розповіла про історію освіти у селі, наголосила на важливості школи і навчання
у житті кожної людини. Директор вручила подяки усім спонсорам школи за їх
вагомий внесок у її розбудову.
Глядачі ловили кожне слово, а в
пам’яті виринали ті далекі, але ніким не
забуті роки.
Ювілей школи - це визначна подія для всього району. Тому на свято прибули заступник голови
районної держадміністрації Кундрат Андрій Степанович і радник голови районної
ради Мазун Василь Іванович . Також з
вітальним словом звернувся начальник відділу освіти Кацан Йосип Петрович. Він
вручив грамоти вісьмом вчителям за наполегливу і сумлінну працю, побажав їм нових звершень і перемог.
Заступник голови Золотниківської громади Данилишин Микола Іванович подарував школі сертифікат на придбання вікна.
Учні і вчителі неабияк зраділи такому
своєчасному і потрібному подарунку. Також до
слова була запрошена Лукачович
Романія Михайлівна – виконуюча обов’язки старости села.
Згадали і про найпочесніших
гостей нашого свята – ветеранів педагогічної праці. Девізом їхнього життя є слова: ” Нам ніколи не буде 60, лише 4 рази по 15”. Адже вони досі вболівають душею за те, що відбувається у стінах нашого
рідного дому. Низький їм уклін і наша гаряча вдячність за те, що сіяли розумне,
добре, вічне, берегли і зміцнювали нашу шкільну родину.
Не могли не згадати і про
вчителів, які працюють в школі на даний час. Це прекрасні і віддані своїй
справі люди. Саме для них лунали теплі
слова пошани від учнів школи.
Також ми пишаємося тими
вчителями, діти яких продовжують нелегку вчительську справу. Всі вони присвятили своє життя, свій
педагогічний талант рідній школі.
Доля вносить свої корективи в
людське життя і на наше свято не змогли прийти
ті працівники і випускники школи, які відійшли у вічність. Світлу пам’ять про цих дорогих людей вшанували
молитвою.
Важливе місце в нашій історії
належить людям із небайдужими і щирими серцями. Всі вони причетні до долі нашої
школи. Адже саме від них залежить її матеріальне благополуччя. Тож з доземним
поклоном учні і вчителі Вишнівчицької ЗОШ дякують цим людям із словами: ”
Спасибі, що любов несете світу”
Метою цього заходу було не тільки
відсвяткувати ювілей рідної школи, а і згадати про кожного, хто був причетний
до її долі. Тож на завершення усі присутні переглянули відеоролик про історію
нашої другої домівки.
Так і підійшов до кінця теплий
травневий день, сповнений теплом людських сердець, покритий пеленою спогадів,
зрошений сльозинками туги за давно минулим. Яблуневий сад шепоче уже нову
історію, а давно стоптаною стежинкою крокують інші учні. Лише одне залишається
незмінним - це наша любов і велика, щира
вдячність для тебе, рідна школо.
Тож нехай від споминів про тебе
світлішають обличчя, розгладжуються зморшки,
з’являється посмішка на устах. Хай
вічно звучать слова:” Здрастуй,
школо!”
