Розп'ята Україна

Розп’ятий прапор на хресті,

Розп’ята Україна.

За що нам,земле, муки ці?

За що в крові калина?

Я ще не жила у війні

І я не бачила ще крові

Невже померли всі борці?

За вогник нашої свободи.

Я більше не вірю в янголів..

Я більше не вірю в янголів.

Вони полетіли в інші краї

Надоїло прибігати до крайності

Надоїло читати поміж рядки

Ти ж так хотіла жити

Ти мрії будувала і сім’ю

Невже не маєш сил здійснити

Щоб жити потім як в раю

Ти ж так хотіла літати

Далеко над сонцем ясним

Чому ж не судилося стати

Бо мрії згоріли як дим.

Ти більше не хочеш жити

Не хочеш сльози і біль нести

За все на світі треба платити

Та чи побачиш цю плату ти

Життя одне його ти цінуй

Біль ти забудь і життя не марнуй

Бо кожен у черзі займає свій ряд

Не може померти все людство підряд.

Намалюю у серці любов

Погляд один ціною у щастя

Вже більше не буде сумних молитов

Ти заживеш нарешті, як в казці

І намалюєш у серці любов.

Погляд твій може лід розтопити

В ньому є щастя й багато  тепла.

Я буду завжди ним дорожити

Він став частиною мого життя.

Погляд був щирий й приємний, як сон,

За нього могла б я багато віддати

Погляд може породити любов,

А може життя мені поламати.

Твій погляд найкращий, найкращий з усіх,

Він мав дарувати мені лиш любов,

А потім ти зник і прийшла разом ніч

Й сумні молитви повернулися знов.

У відблисках почуттів

На хвилях емоцій, у  відблисках почуттів

Ти вірші складаєш і присвячуєш їй

 Вона те читає та серце німе

Ніколи не скаже де правду знайде.

 На хвилях емоцій летіти б нам в небо.

На сльозах вітрил будувати човен.

Вона вже  давно не чекає на тебе,

А серце німе і досі ще жде.

Мамі

Коли на землю ангел увійшов
Всі дивувалися його красі і силі
Невже він прихисток собі знайшов
Посеред тьми де ночі сірі

Його спитали хто ти де живеш
Чого з’явився ти цієї днини
Невже не знаєш що ти тут помреш
Якщо не підеш цеї же хвилини.

А ангел мовив як і всі святі
Я тут повинен зоставатись
Моє дитя страждає на землі
Не можу з нею я ніяк розтатись.

Та хто ж дитя твоє усі питали
Чого воно отут саме,
А ангел слухав що вони казали
Він відповідь їм скоро принесе.

Не ангел я а лиш проста людина
Що не залишить дочку у біді
Я тут бо тут моя дитина
Яка не може жити у сльозі

І всі нарешті зрозуміли
Що ангелом так МАМУ звуть
Вона є ангелом родини

Й її любові не заснуть.

А світ іде..

А світ іде, світ не чекає

Минає все: і радості й жалі,

Моя лиш пам’ять досі пам’ятає

Усмішку і застиглий біль.

Вона ще пам’ятає самоту,

І сльози всі пролиті пам‘ятає,

І не забуде в школі пустоту

Й урок останній ще її тримає.

В житті смертей багато ходить

Багато душ шукають свій причал,

Є серед них й мої герої,

А є й такі. Що й плакати не варт.

Мій світ не йде, мій світ чекає,

Чекає усмішок і Вашого тепла

Лише одного він не знає

Усмішки і тепла давно нема.

Я почекаю скільки треба,

Я буде вести в світі боротьбу.

Любити, пам’ятати, вірити - потреба,

Яка тримає серце на плаву.

Нехай ще котяться сльозинки-роси,

Нехай життя готує ще удар.

Я заробила вже великий досвід

І я здолаю й цей життя удар.                            

                                                    

                                                   

    Б.Л. О

Весна

Вдихаю я повітря від весни

І радістю наповнюються очі

Не треба вже ніякої зими

І так буде слова ж мої пророчі

Весна це казка що дарує радість

Закохує у себе знов і знов

Зникає все і біль і каліч

Лишається одна любов

Весною ми були щасливі

 я усміхалась ти відповідав

Ми будем завжди от такі красиві

та час кохання обірвав

 

Пройшли роки і молодість зів’яла

І інші плани і чужа краса

Я так нікого більше й не кохала

Лишилась згадка і моя весна.

Лишились сльози і слова,
лишився біль у темній ночі
Бо кажуть, що Герої не вмира.
Вони нам з неба дивляться у очі