"Люди, будьте взаємно ввічливі"

Всі ми мріємо жити в  ідеальній країні. Ми прагнемо справедливості, рівності перед законом, панування права в усіх сферах життя. Однак, для того щоб жити в ідеальній країні, потрібно бути ідеальним суспільством. На жаль,  багатьом людям зараз не вистачає елементарної вихованості, поваги один до одного, знання правил поведінки у громадських місцях.  Якщо ввічливість, повага до інших - це суто особиста справа кожного, то етикет у громадських  місцях стосується усіх людей.  Адже спостерігаючи за тим, як грубо можуть вказати на місце в автобусі старенькій бабусі чи на підвищеному тоні спілкуватися з покупцями в магазині, у підростаючого покоління можуть сформуватися зовсім неправильні цінності. Для того, щоб показати як не потрібно себе поводити і як ми виглядаємо зі сторони, я хотіла б навести приклади життєвих історій, свідком яких я була.

Спекотного  літнього дня у переповнений автобус зайшла старенька бабуся. У руках вона тримала дві великі сумки. Було видно, що дорога дається жінці нелегко,  адже руки у неї тремтіли, вона щоразу  потирала ноги, не в силі стояти у переповненому транспорті. Молода дівчина не зразу здогадалася уступити місце для бабусі та все-таки підвелася для того, щоб старенька жінка могла сісти. Аж раптом, біля пенсіонерки з’являється чоловік років 40-ка.Він починає сперечатися з нею. Відкрито ображає. Спочатку бабуся переводить все на жарт, вдає ніби не чує слів чоловіка. Однак він не зупиняється:

-         Я не бачив, щоб ви платили за проїзд. Думаєте, що зможете мене обдурити. Я все бачив. Ви злісний порушник.

-         Я заплатила, - спокійно відповіла жінка, - але оскільки квитків у касі вже не було, я розрахувалася з шофером автобуса.

-         Так я вам і повірив, - не вгамовувався чоловік, - а чому ось ця дівчина стоїть, якщо у неї є квиток, а ви без квитка сидите на її місці. Якщо не можете стояти, то чого їхати!

Відповідати на ці слова бабуся довгий час не хотіла, та все-таки змогла вимовити слова, які, мабуть, нікого не залишили байдужими:

-         Їздити я повинна, хоч це мені дуже важко дається. А якщо б у тієї дівчини було стільки розуму, як у тебе, то я б все ще стояла.

Старенька жінка вийшла на наступній зупинці. А в автобусі запанувала тиша. Кожен думав, аналізував та робив висновки. Засоромлений чоловік  не відповідав більше нічого. Але як би не було прикро , я дуже сумніваюся, що цей урок він запам’ятає на усе життя.

Подібний випадок трапився в одній з маршруток. На прохання жінки зупинитися шофер відповів:

-         Не буду я зупинятися. Треба мені тільки двері відчинити, як всі люди повибігають. Сидіть собі!

На це жінка не відповіла нічого. Адже вона звернулася до шофера з словами ”вибачте” та ”чи не могли б ви”. А у відповіді не було і натяку на вихованість.

    Наступна історія трапилась біля прилавка одного з магазинів.  Молода         жінка з дочкою-підлітком підійшли до вітрини та ввічливо запитали:

-         А ось такі сукні, тільки меншого розміру у вас є?

Продавець пив каву і продовжував говорити по телефону. Декілька хвилин,  простоявши біля прилавку, мама з донькою пішли.

-         Ви куди пішли! То, що не потрібна вже вам сукня? Я для кого дзвонив!

-         Ми не знали, що ви телефонували за сукнею. Ви пили каву і розмовляли по телефону.

-         То я маю все залишити! Навіть каву не можна попити, через те, що ви прийшли! Продавця зовсім не хвилювало, що за цією сценою спостерігала донька жінки і вона може подумати, що кричати на зовсім незнайому людину це звична і допустима річ. Жінка з донькою пішли за покупкою в інший магазин, де працювали ввічливі люди. А чоловік так і залишився стояти з сукнею та вже без покупців. Адже підійти до нього більше ніхто не наважувався.

Всі ці історії,  які ми можемо спостерігати протягом дня, ще раз доводять: у нас буде омріяна держава тільки тоді, коли ми зможемо хоч трішки наблизитися до ідеалів поведінки в європейських країнах.

Однак, ні в якому разі не потрібно забувати, що не всі працівники у сфері послуг та обслуговування є неввічливими та невихованими. Є дуже багато тактовних людей, які можуть порадити, допомогти та підняти настрій на весь день. І мені дуже хочеться, щоб таких людей було якомога більше. Кожен з нас сам вибирає як йому поводитися між людьми. Але не потрібно забувати: ми  можемо змінити все, крім першого враження.

Добре аналізуймо всі свої дії та вчинки, адже ми будуємо суспільство в якому нам і з вами жити. Тож, як писала Ліна Костенко: ’Так багато на світі горя…Люди, будьте взаємно ввічливі’