Всі ми мріємо жити в
ідеальній країні. Ми прагнемо справедливості, рівності перед законом,
панування права в усіх сферах життя. Однак, для того щоб жити в ідеальній
країні, потрібно бути ідеальним суспільством. На жаль, багатьом людям зараз не вистачає елементарної
вихованості, поваги один до одного, знання правил поведінки у громадських
місцях. Якщо ввічливість, повага до
інших - це суто особиста справа кожного, то етикет у громадських місцях стосується усіх людей. Адже спостерігаючи за тим, як грубо можуть
вказати на місце в автобусі старенькій бабусі чи на підвищеному тоні
спілкуватися з покупцями в магазині, у підростаючого покоління можуть
сформуватися зовсім неправильні цінності. Для того, щоб показати як не потрібно
себе поводити і як ми виглядаємо зі сторони, я хотіла б навести приклади
життєвих історій, свідком яких я була.
Спекотного
літнього дня у переповнений автобус зайшла старенька бабуся. У руках
вона тримала дві великі сумки. Було видно, що дорога дається жінці нелегко, адже руки у неї тремтіли, вона щоразу потирала ноги, не в силі стояти у
переповненому транспорті. Молода дівчина не зразу здогадалася уступити місце
для бабусі та все-таки підвелася для того, щоб старенька жінка могла сісти. Аж
раптом, біля пенсіонерки з’являється чоловік років 40-ка.Він починає
сперечатися з нею. Відкрито ображає. Спочатку бабуся переводить все на жарт,
вдає ніби не чує слів чоловіка. Однак він не зупиняється:
-
Я не бачив, щоб ви платили за проїзд.
Думаєте, що зможете мене обдурити. Я все бачив. Ви злісний порушник.
-
Я заплатила, - спокійно відповіла жінка,
- але оскільки квитків у касі вже не було, я розрахувалася з шофером автобуса.
-
Так я вам і повірив, - не вгамовувався
чоловік, - а чому ось ця дівчина стоїть, якщо у неї є квиток, а ви без квитка
сидите на її місці. Якщо не можете стояти, то чого їхати!
Відповідати на ці слова бабуся
довгий час не хотіла, та все-таки змогла вимовити слова, які, мабуть, нікого не
залишили байдужими:
-
Їздити я повинна, хоч це мені дуже важко
дається. А якщо б у тієї дівчини було стільки розуму, як у тебе, то я б все ще
стояла.
Старенька жінка вийшла на
наступній зупинці. А в автобусі запанувала тиша. Кожен думав, аналізував та
робив висновки. Засоромлений чоловік не відповідав
більше нічого. Але як би не було прикро , я дуже сумніваюся, що цей урок він
запам’ятає на
усе життя.
Подібний випадок трапився в одній
з маршруток. На прохання жінки зупинитися шофер відповів:
-
Не буду я зупинятися. Треба мені тільки
двері відчинити, як всі люди повибігають. Сидіть собі!
На це жінка не відповіла нічого.
Адже вона звернулася до шофера з словами ”вибачте” та ”чи не могли б ви”. А у відповіді не було і натяку на вихованість.
Наступна
історія трапилась біля прилавка одного з магазинів. Молода
жінка з дочкою-підлітком підійшли до вітрини та ввічливо запитали:
-
А ось такі сукні, тільки меншого розміру
у вас є?
Продавець пив каву і продовжував
говорити по телефону. Декілька хвилин, простоявши біля прилавку, мама з донькою
пішли.
-
Ви куди пішли! То, що не потрібна вже
вам сукня? Я для кого дзвонив!
-
Ми не знали, що ви телефонували за
сукнею. Ви пили каву і розмовляли по телефону.
-
То я маю все залишити! Навіть каву не
можна попити, через те, що ви прийшли! Продавця зовсім не хвилювало, що
за цією сценою спостерігала донька жінки і вона може подумати, що кричати на
зовсім незнайому людину це звична і допустима річ. Жінка з донькою пішли за
покупкою в інший магазин, де працювали ввічливі люди. А чоловік так і залишився
стояти з сукнею та вже без покупців. Адже підійти до нього більше ніхто не
наважувався.
Всі ці історії, які ми можемо спостерігати протягом дня, ще
раз доводять: у нас буде омріяна держава тільки тоді, коли ми зможемо хоч
трішки наблизитися до ідеалів поведінки в європейських країнах.
Однак, ні в якому разі не
потрібно забувати, що не всі працівники у сфері послуг та обслуговування є
неввічливими та невихованими. Є дуже багато тактовних людей, які можуть
порадити, допомогти та підняти настрій на весь день. І мені дуже хочеться, щоб
таких людей було якомога більше. Кожен з нас сам вибирає як йому поводитися між
людьми. Але не потрібно забувати: ми
можемо змінити все, крім першого враження.
Добре аналізуймо всі свої дії та
вчинки, адже ми будуємо суспільство в якому нам і з вами жити. Тож, як писала
Ліна Костенко: ’Так
багато на світі горя…Люди, будьте взаємно ввічливі’
